Відчепись, прищаве життя! (Зі звітів про сни учасників проєкту)… Років із 12-ти я взагалі не пам’ятала свого справжнього зовнішнього вигляду.
Як насправді виглядає моє обличчя – я навіть і не знала. Минуло багато років, я стала підлітком, потім дівчиною, жінкою, народила. Але так нічого й не змінилося.
Я не зверталася до лікарів? Я навіть не пригадаю, скількох я обійшла: імунологи, алергологи, гастроентерологи, гематологи, ендокринологи, венерологи, косметологи, дерматологи… Скільки я здала аналізів, скільки зробила переливань крові, скільки курсів приймання медичних препаратів на собі випробувала.
Я ж хотіла, щоб моя шкіра сяяла, була ніжною, чистою, оксамитовою. Щоб до неї хотілося доторкнутися, торкнутися, поцілувати. Я точно пам’ятаю, що була гарненькою, поки ці «виродки» не з’явилися на моєму обличчі, на шиї, руках, на спині.
Я часто думала, а як могла б виглядати зараз без них, цих бордово-синіх набряклих горбів, що залишають після себе рубці?
Одного разу, коли мені було років шістнадцять, я була на дні народження мого двоюрідного брата. Він, тоді ще холостяк, був з черговою подругою, яка за жодними параметрами не проходила його кастинг. Це була моя думка, бо майже всіх його попередніх красунь я бачила. Цікавість узяла своє, і я нетактовно, але все-таки запитала, що він у ній знайшов?
Яким же було моє здивування, коли він відповів:
–А ти бачила, яка в неї шкіра? Знаєш, для чоловіка краще доглянута потвора, ніж недоглянута красуня!
Цей випадок я запам’ятала назавжди. Та дівчина була справді дуже доглянута.
Ми – жінки, дуже й дуже часто не можемо зрозуміти, що приваблює чоловіків в одних, і відштовхує – в інших. І все тому, що ми дивимося на жінок – нашим жіночим поглядом, а не очима чоловіків.
Тепер мої шкірні проблеми для мене стали справжньою ахіллесовою п’ятою. У мене з’явився комплекс, особливо він проявлявся перед хлопцями. Але це зрозуміло. А ось безрезультатність усіх дій і маніпуляцій з медициною – просто гнітила. Я лягала спати ледве-ледве влаштувавшись на боці, щоб не лопнув черговий чир, а вранці в дзеркалі бачила жовті визрілі гнійники.
Я почувалася фабрикою з виробництва гною.
Той, у кого ніколи не було таких проблем – мене не зрозуміє. Але що робити тим, у кого ця проблема є, та її ще й неможливо вирішити?
Знаєте, що я запам’ятала назавжди? Одного лікаря-дерматолога. Жінку. У стількох лікарів за багато-багато років була, а запам’ятала тільки її. Їй тоді було років тридцять сім, красива жінка, дуже самовдоволена, зайнята своїми думками, здавалося… Не підводячи на мене очей, вона швидким розмашистим почерком заповнювала листок – вкладку до моєї картки. Запитала, що мене турбує? Відразу стала виписувати рецепт на «балтушку» в аптеку. Зібралася, було, мене випровадити…
Але я ж записалася до лікаря-дерматолога за місяць, відпросилася з роботи, приїхала в інший район міста. Відстояла в черзі не менше двох годин і то чи з дурості, то чи з наївності сподівалася на диво: «ну вже цей лікар мені обов’язково допоможе!»
А ще на задньому плані крутилася думка, що чим більше я обійду лікарів, які мені не зможуть допомогти, тим більший шанс. Що наступний – уже точно мій, той самий, у чиїх руках порятунок. Як в Ільфа і Петрова в «Дванадцяти стільцях». І так само як у Кіси Вороб’янінова з Остапом, мій «наступний стілець» — був порожній.
-Це все? – запитала я, коли вона простягнула мені рецепт і покликала наступного.
-А що ви ще хотіли? – здивована моєю, можна навіть було сказати – нахабністю, подивилася вона на мене.
-Ви хоч скажіть, що у мене?
-Те, що у всіх – акне.
-А як його можна вилікувати?
-Я вам баламутку виписала.
-Цього достатньо?
-Якщо не допоможе, значить не допоможе. А може допоможе, але потім перестанете нею користуватися і все повернеться на свої місця.
-А що ж мені робити?
-Дівчино, звідки я знаю?
-Я до вас як до лікаря звертаюся. Ну, хоч порадьте що – небудь, – напевно, у мене був жалюгідний вигляд і гордовитий лікар-дерматолог змилувалася:
-Немає від прищів ліків. Немає і все. Факторів, що впливають на шкіру з акне, дуже багато. Починаючи з екології, неправильного харчування, генетичної схильності і закінчуючи нерегулярним статевим життям або, навпаки, його безладністю.
Те, що вона мені сказала, я чула багато разів. Але те, ЯК вона мені все це сказала…
У мене було відчуття, що вона була рада тому, що хвороби, які вона як лікар повинна лікувати, не тільки не лікуються, а й в принципі, не повинні бути виліковні! Інакше, їй доведеться відповідати за все: діагноз, призначене лікування, його результат.
А так – оцет зі спиртом і димексидом прописав, і розповідай з гордовитим виразом обличчя (на якому, до речі сказати, не було жодного маленького прищика), що тобі предки гени з вугровим висипом у спадок передали.
Весь день я не могла заспокоїтися. Крізь неприємне відчуття «лікарського вироку» проривався прихований завуальований сигнал мого підсвідомості…
Форум снов - обсуждение онлайн
Практика осознанных сновидений В нашем канале Телеграм
Развить свои сверхспособности
Всі ми люди біжимо, біжимо… без оглядки. Такі зайняті, серйозні. Поспішаємо кудись і витрачаємо тонни часу нашого життя на вирішення проблем, від яких можна було б позбутися, навпаки, зупинившись на місці, завмерши і заглянувши в себе…
Перед сном, вткнувшись у подушку, я заридала. Я просто втомилася боротися і попросила свого Ангела, щоб він показав мені вихід уві сні.
Сон:
(звіт №11-04)
Я йду лікарнею. Коридор довгий і сірий. Я знаю, що лежу одразу в кількох палатах. Заходжу в першу. Це палата-їдальня, у ній посередині стоїть величезний стіл, а на ньому з одного боку лежить порізана шматками гора м’яса.
Шматки м’яса маленькі, наче їх не лише порізали, а й переживали. І тхне так, ніби все це згнило. З іншого боку стола стоять широкі страви зі солодощами: тістечка з білковим кремом, торти зі згущенкою – це я особливо запам’ятала.
Хотіла було потягнутися (я обожнюю варену згущенку, їм дуже часто). Але в мене виникає відчуття блювоти, і далі воно наростає до такої міри, що мене нудить як при отруєнні, а я все ще перебуваю уві сні.
Я вибігаю, бо всі ці продукти на столі перетворюються прямо в мене на очах у гниючу сіру масу, і її сморід проникає мені в мозок…і в кожну клітинку мого тіла.
Я знову в коридорі й іду до другої палати. У ній поруч із ліжками, яких, до речі, дуже багато – ряди вздовж стін, стоять унітази. Я підходжу до свого «білого друга», але він зовсім не білий. Ні, в принципі він білий, але десь там, під величезним шаром чорно-коричневої смердючої, схожої на плісняву – слизі. Уві сні мене мало не вхопив удар, я спробувала унітаз відчистити. Я ж розуміла, що він мій!
Я побігла далі. Коридор, попереду ще одна моя палата… Але ні, я пробігаю повз двері з табличкою й пафосною назвою: «Косметолог. Послуги дорого» і зупиняюся. Двері зачинені, але я ломлюся. Відчуваю, що за лікоть мене хтось тягне. Повертаюся, переді мною височенний здоровань-лікар із бейджиком, на якому написано: «лікар вищої категорії». Він лагідно так усміхається й під руку мене підштовхує до моєї наступної палати, а сам при цьому каже:
-Не дивися, що ззовні, дивися, що всередині…
І від нього таке тепло йде, і світло, і чистота.
Я заходжу до палати, а на моїй тумбочці стоїть букет яскраво-зелених квітів. ТАКИЙ ГАРНИЙ! І в чаші кришталевій лежать мигдалеві горіхи.
Я прокинулася і подумала:
-Господи! Дякую тобі! Не піду я більше ні до яких лікарів (йти нікуди – всіх обійшла). І чого б мені це не коштувало, зроблю все, що ти мені показав! Сподіватися більше нема на кого.
У мене пішло приблизно пів року на те, щоб отримати стійкий позитивний результат.
З огляду на те, що досвід із розшифрування снів у мене дуже великий, поясню, що я робила :
-поступово обмежила у своєму раціоні м’ясні страви, а з часом відмовилася від них зовсім.
-солодощі ненатуральні та борошняне – прибрала з раціону повністю. У наш час (поки ще) є достатньо натуральних, якими можна задовольнити себе, щоб не було ломки солодкоїжок.
-кожні три місяці амбулаторно, я робила очисні промивання. Згодна, це часто. Але для стану, в якому перебував мій «внутрішній світ» це було справжнім порятунком. Гній, у всіх його численних проявах мого організму – став зникати на очах.
-я їм мигдаль щодня. Достатньо по два-три горішки. Після сну я знайшла літературу, в якій підтверджується цінність мигдалю. Ідеальне природне джерело фосфору і заліза, мигдаль містить їх у поєднанні, легше засвоюваному, ніж у будь-якому іншому горісі. Мигдаль містить правильне співвідношення кальцію і фосфору: 245 мг кальцію на 475 мг фосфору і 4.4 мг заліза.
ВАША ШКІРА СКАЖЕ ВАМ ДЯКУЮ, ЯКЩО ВИ БУДЕТЕ ЇЇ ЖИВИТИ ТАКИМ УНІКАЛЬНИМ ПРИРОДНИМ ДЖЕРЕЛОМ ВІТАМІНІВ.
Зараз, коли прищі, гнійники, чирі, вугри – позаду, я їм мигдаль все одно щодня. Підтримую «баланс поєднань».
Отже! Оглядаючись назад, я дивуюся. Усе, що я сама (і моє підсвідоме) для себе зробила – не Біном Ньютона. Це просто й доступно. Про те, чому для людей з вищою медичною освітою це було нерозв’язним завданням – можна лише здогадуватися. Або потренувати витончену фантазію.
( До справжніх лікарів, які рятують наші життя, допомагають долати фізичні недуги, нервові зриви, з’являтися на світ нашим діткам і діткам наших діток, виявляють істинно високі моральні людські якості як люди та професіоналізм – усе вищесказане не стосується).
І ВСЕ Ж ТАКИ. НАШЕ ПІДСВІДОМЕ – УНІКАЛЬНЕ ДЖЕРЕЛО ЗНАНЬ.
І ВОНО ЗАВЖДИ ГОТОВЕ СПІЛКУВАТИСЯ З ВАМИ. ПИТАННЯ В ТОМУ, ЧИ ЙДЕТЕ ВИ ЙОМУ НАЗУСТРІЧ?
ЯКЩО – ТАК, ПРИЗНАЧАЄМО ЙОМУ ПОБАЧЕННЯ!!!
ВЧИМОСЯ РОЗУМІТИ ОДИН ОДНОГО.
ПРОЄКТ «ОБ’ЄДНАНІ СНОВИДІННЯ» БУЛО СТВОРЕНО ДЛЯ НАВЧАННЯ КОНТАКТЕРІВ – ТИХ, КОМУ ДОСТУПНЕ ЗНАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ ЗЕМЛІ, ДЛЯ РОЗШИФРУВАННЯ БАЧЕННЯ, ДЛЯ ЄДИНОГО ТЛУМАЧЕННЯ «ЖОРСТКИХ СИМВОЛІВ», ДЛЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТА ВЛАСНОГО РОЗУМІННЯ СВОЇХ СНІВ.
У ЦЬОМУ РОЗСИЛАННІ БУДУТЬ ПРЕДСТАВЛЕНІ ОКРЕМІ РОЗДІЛИ КНИГИ – ЗВІТУ КОНТАКТЕРІВ.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ! ЦЕ ЗАХОПЛЮЮЧА ПОДОРОЖ !
Якщо вам снилися сни, в яких були вказівки щодо зцілення недуг, хвороб – надсилайте! Діліться інформацією! Можливо, для когось вона виявиться цінною.
