Сальвадор Далі Таємниця особистості
Серія Таємниці Цивілізації…
Серія Таємниці Цивілізації. Всі звіти ТУТ
Зі звітів по афірмації про Далі: Далі був дуже замкнутий. Весь світ сприймав і бачив суто індивідуально. Причому було повне заперечення якихось нав’язаних стереотипів. Залишився самим собою до кінця. Він і зараз такий…Самосвідомість його особистості була позбавлена чіткої приналежності до певних чоловічих ознак або характерних рис.
Як він видимий з ментального світу: Я зайшла в ліс. Усвідомлено сприймаючи де його межа. Всі відчуття уві сні я не можу виразити. Це було щось… не реальне, не збите, пограничний стан між часом і простором.
Ліс був білим, сніжним, чистим, ідеальним… Спочатку був коридор. Не дорога, а саме рівний коридор через ділянку шириною приблизно в кілька кілометрів (якщо взагалі можна застосувати якісь одиниці виміру). Потім зона — був сітчастий паркан і будівля, як митниця і прикордонний перехід. Для мене шлях далі був відкритий. Шлях вглиб білого лісу.
Тут я зустріла людину на ходулях. І себе я усвідомила на ходулях — усвідомлено злетіла вгору… Це все з його (Далі) снів. Його слони з довгими ногами мені врізалися в пам’ять ще в роки юності. І я пройшла вглиб, далі, далеко.
Ви, ElenaBlueMorfo, до нього ключик знайшли, тим що пройшли на ходулях…. За його правилами пройшли на його ж територію.
Скільки я знаходилася в білому лісі, я не пам’ятаю. Когось там зустріла, розмовляла. Може Його? Дивне відчуття, непередаване. Не моє, я коли сни бачу про себе, такого не відчуваю. Легкість, невагомість, все біле, все нереальне — реально… Все інше. І навіть не таємниця, а настільки ясне і біле. Підпростір півсвіту, або багато світів в одному?
Чоловіче начало має інший »запах». Інше осязання предметів, їх ідентифікацію. У когось »запах» сильніше, у когось слабше… А тут пахло навіть іншим. Скільки я так бродила між деревами? Хтось підштовхнув вийти до кордону, назад. Підійшла до прикордонного переходу. Стою обличчям до коридору першої, прохідної зони.
А там посередині живого коридору силует чоловіка…
Чорний на білому фоні.
Висока фігура, повернута до мене обличчям.
Його погляд я відчувала.
І стоїть так, що утворює »Х»,ноги широко на рівні плечей.
Потім усе перетекло в сюжет. Я подивилася на своє ліве плече. А в мене на плечі тату… Два серця в гарному закрученому рослинному орнаменті. Я і в компанії дівчат, сидимо на краю (верхній ряд сидячих місць) римського амфітеатру. І починаються гоніння всіх, хто з неправильними тату на тілі, на руках, на ногах, на зап’ястках.
Жах. Усіх людей, хто відрізняється від стандарту (ось як зрозуміти, хто відрізняється від стандарту? це як геноцид!) Якісь військові пінками заганяють у коло в центрі (в яму) амфітеатру. Я так і бачу, як великого молодого сильного чоловіка штовхають так, що він злітає в повітря. Перекидається через голову і верхнім відділом хребта з усією тяжкістю падає на сходи… бах… і бах… бах…
Його тіло з кожним ударом робить перекид і вдаряється. І так поки він не потрапляє в центр. Страшно таке бачити. Я дивлюся на своє тату. І думаю, що в мене нормальне тату. Два серця на лівому плечі… адже такий прояв не може бути »неправильним». Але мене помічають і починають гнатися.
Форум снов - обсуждение онлайн
Практика осознанных сновидений В нашем канале Телеграм
Развить свои сверхспособности
Двоє військових поліцаїв. Я по дорозі застрибую в іржаву капсулу. Капсула на мій зріст, як труба, з дверцятами (як »гроб» або така специфічна поштова скринька, вертикально стояча на підставці на землі). І зачиняюся там.
Відповідь: це він — Сальвадор Далі — і є.
Дивіться — хто відрізняється від стандарту (ось як зрозуміти, хто відрізняється від стандарту? це як геноцид!) Якісь військові стусанами заганяють у коло в центрі (у яму) амфітеатру. Я так і бачу, як великого молодого сильного чоловіка штовхають так, що він злітає в повітря, перекидається через голову і верхнім відділом хребта з усією вагою падає на сходи… бах… бах…… Його тіло з кожним ударом робить перекид і вдаряється. І так, поки він не потрапляє в центр.
– це так він потрапив »в центр» — тобто так він свого часу досягав, йшов до своєї мети — щоб стати собою, не змінювати собі. Навіть коли хребет ламають. Це його шлях.
– А те, що в білому-білому лісі він повернувся в кінці сну до вас обличчям, означає, що він буде з вами спілкуватися. Покаже все про себе.
Білий фон лісу — це його полотна. Його світи, які він потім на картинах відтворював. Це все квінтесенція символів.
Ящик як труна, в яку ви закрилися – це повторення стану, який ви відчули від нього у сні. Він так само в житті робив — символ стану глибокої депресії. Бажання усамітнитися, закритися в собі. Відсутність бажання допускати інших, спілкуватися контактувати. Сумніви в тому, що тебе зрозуміють, приймуть таким який ти є. У результаті »заржавіти», стати більш черствим, недовірливим. Характеризує період життя.
Любов усього життя…
…Про татуювання на плечі додам. Два серця, однакові, символічні, симетричні, образ такий як малюнок з дитинства. Тільки виконані абрисом, суцільною, без переривання однакової товщини лінією. Але на плечі були на різних рівнях, »верхнє» і »нижнє». Те, що розташовувалося вище, було ближче до обличчя. Я ось так і розглядала тату, піднявши плече вище, до рівня підборіддя.
– плечі символізують ношу життя. Ви через свій стан його сприйняли уві сні. Для нього любов до його жінки була і солодкою, і гіркою. Без неї не міг, і з нею було тяжко. Такий слід через усе життя. Його ноша…
Сальвадо́р Далі́ (повне ім’я Сальвадор Доме́нек Феліп Жазен Далі і Доме́нек, маркіз де Далі де Пу́боль, народився 11 травня 1904,) — іспанський живописець, графік, скульптор, режисер, письменник. Один з найвідоміших представників сюрреалізму.
Працював над фільмами:
«Андалузький пес», «Золоте століття» (режисер — Луїс Бунюель), «Зачарований» (режисер — Альфред Хічкок). Автор книг «Таємне життя Сальвадора Далі, розказане ним самим» (1942), «Щоденник одного генія» (1952—1963), Oui: The Paranoid-Critical Revolution (1927-33) та есе «Трагічний міф Анжелюса Мілле».
Уся інформація про нього в інтернеті заїжджена і відома. Якщо допишете щось цікаве про факти його життя, буду вдячна.
Загалом написати про нього щось цікаве — справа складна… Усе його життя з моменту народження і до прочитання тексту заповіту — суцільна експресія.
