Віщі сни Рибний дощ. Магікум. ( звіт № 15 – 42 )
-Слухай, тебе сам бос кличе!
Треба було бачити очі мого шефа. Напевно, в цей момент у його думках змішалися, принаймні, вісім – десять варіантів сценарію подій.
Мене підвищують. Мене ставлять на місце мого шефа. Мене переводять в інший відділ. Я чимось відзначився. Я накосячив. Я.Я.Я…
У мене самого мандраж почався. Хто я і хто бос? І взагалі, він знає про моє існування?
А, може бути, це якась помилка. Хтось щось наплутав.
Всі ці думки по колу в різних варіаціях носилися у мене в голові до тих пір, поки я не опинився в приймальні.
Алла Йосипівна – особистий секретар боса, подивилася на мене з-під окулярів. Підтягнута, ділова і дуже акуратна, вона справляла враження. Дивлячись на неї, відразу формувалося уявлення, що бос ділова людина. Ми й так все це знали. Він легендарна особистість, а не просто крутий бізнесмен.
-Присідайте, – спокійним впевненим тоном промовила Алла Йосипівна.
Я присів. Через пару хвилин «зловив» себе на тому, що нервово стукаю пальцями. Підняв очі на Аллу Йосипівну, вона в цей момент подивилася на мене.
Віщі сни Рибний дощ
Прозвучав короткий сигнал.
-Проходьте. Вас чекають.
Пройшов. Кабінет боса справив не менше враження, ніж те, що про нього чув. Дивитися по сторонах було не дуже зручно.
Босові років п’ятдесят п’ять. Міцний, високий, весь сивий. Він встав мені назустріч:
-Добрий день, Артеме Вікторовичу! Е-е-е. Тут така справа… Ну, словом…Мої помічники мені доповіли, що ви маєте практику по розшифровці снів. Потрібна ваша консультація. Я розумію, таке несподіване від мене чути…але, вся справа в тому, що в моєму житті було кілька випадків, коли мої сни мене просто врятували. І, пам’ятаючи про це, я просто не можу знехтувати…Розумієте?
-Так, звичайно. Якщо хтось і здивується, тому, що ви сказали, то це буду не я.
Бос розсміявся.
-Тому я до вас і звернувся. Ще дружині розповів, але… тут складно все якось… З чого мені почати?
-Спочатку сон.
-Добре. А чому?
-Щоб не підганяти під факти. Перше враження. А потім уже, якщо треба буде, деталі розберемо.
-Згоден.
Бос глибоко зітхнув, подався вперед і поклав перед собою руки:
– Я у себе вдома, і точно знаю, що на вулиці йде дощ. Кличу дружину і ми разом виходимо на майданчик перед нашим домом. Світить сонце, гарна погода і в той самий час з неба зливою падає риба. Ми хапаємо відра, підставляємо під цей дощ, і вони до країв наповнюються рибою як водою. Фантасмагорія, знаєте, така. І це уві сні так довго тривало, що коли я прокинувся, було явне відчуття, що я промок весь під цим рибним дощем. Але від захвату задихався…
Віщі сни Риб’ячий дощ
Я подивився на боса з подивом :
-Гарний сон. Вибачте, звісно, але знаючи і розуміючи, що ви людина небідна, я точно можу сказати, що своє матеріальне благополуччя ви примножите в арифметичній прогресії…
Він заусміхався.
-Мені дружина приблизно теж сказала. До грошей, до прибутку… Але, вся справа в тому, що за поточною діяльністю у нас ривків не передбачається, я свій бізнес знаю. А от із нових, тільки один єдиний проєкт і в середу на нараді в мерії, я збираюся від нього відмовитися.
-Чому, якщо не секрет?
-Тому що я розумом розумію, що нам він не під силу. Він занадто грандіозний. Це не наші обсяги. Навіть якщо ми залучимо субпідрядників, нам не впоратися. Майже сімдесят відсотків робіт – ліцензовані, їх не перекинути на інших виконавців.
А такі ліцензії в нашому регіоні поки що тільки в нас. І, думаю, у найближчі півтора-два роки нікому не світять. Ще. У мене вже зараз є інформація, що фінансується весь проєкт тільки на шістдесят – шістдесят п’ять відсотків, решту – доберуть поверненням за санкції і «ловити» будуть на всьому. Договори з генпідрядниками будуть складені на таких жорстких умовах, що ні вправо ні вліво не рушиш. А це неможливо.
Звідси і моя дилема. Я легко б відмовився від цього проєкту, але… Я вже говорив, незважаючи на те, що я рідко бачу сни, в моєму житті було пару поворотних моментів, які визначили події, що змінили моє життя докорінно. І я приймав тоді, як могло здатися з боку, абсурдні та амбітні рішення. Після того… як приснився сон. Віщий сон. І мене ніщо в моєму рішенні діяти вже не могло зупинити. Я точно знав…вірив…не знаю кому : підсвідомості чи Ангелу Хранителю чи якійсь Вищій Силі…
Форум снов - обсуждение онлайн
Практика осознанных сновидений В нашем канале Телеграм
Развить свои сверхспособности
Здавалося, бос весь пішов у себе і розмовляв з кимось невидимим, але присутнім у приміщенні. І говорив не зі мною, а з цим Некто. І йому навіть неважливо було, про що сон. Важливим було те, що він доторкнувся до цієї чарівної містичної сили…
-Так, я вірю в них…зараз, коли мені стільки років, і я стільки в своєму житті переніс…Я вірю, розумієш…
Я про себе подумав, що, звичайно, розумію. Я ж щодня в ЦЕ вірю. І перервав затяжну паузу :
-У вашому сні тільки один негативний фактор. Дощ. Це – напруга. Але поганих подій немає.
– А ще за моїм сном можна щось сказати? Деталі? Може, це тільки моєї сім’ї стосується, але не роботи.
-Ні. Тільки роботи. Можливо якоїсь іншої. Але роботи. Риба – це улов рибалки, а не спадщина чи знайдений скарб. Це зароблені гроші. Звичайно, такий сон – це загальна картина результату. І якщо потрібні деталі – пропоную «подивитися» ще один сон, але формувати установку сну конкретно : тільки на ваш проєкт. Вам потрібна відповідь : якщо ви беретеся за нього, то як вам діяти, щоб отримати хороший результат. Щоб пішов ваш риб’ячий дощ. Якщо проєкт приречений, і з ним не варто зв’язуватися, ви одразу побачите «знак кінця».
-А якщо я до середи не побачу сон?
-Побачите.
-Але я рідко бачу сни.
-Я вас проведу.
Бос на мене дивно подивився. Не повірив, напевно. Знав би він, кого я проводив…Але через день, я так само сидів у його кабінеті, і він з блиском в очах знову розповідав мені свій сон :
– Морська бухта. Я бачу все з берега. У бухті багато морських суден. З берега йде їхній обстріл. Я жаху цього бомбардування не відчуваю. Просто хтось стріляє, а хтось іде на дно. Багато кораблів горять і тонуть. До мене підходить незнайомий мужик і дає в руку ключ. А ще фото розстріляного корабля, щоб я не забував про потонулі судна. Паралельно з цим, я знаю, що цей мужик розмістив у нас замовлення, а розрахувався не грошима, а офісом на Мангеттені.
Ключ, який він мені дав, був від дверей. Я знаю уві сні, де ці двері і йду до неї. Це адміністративна будівля. Двері з тильного боку. Там ще багато дверей, але я точно знаю, куди йти мені. Знаходжу свою, відчиняю, вона веде вниз, у підвал. Суцільні сходи і коридори : вгору, вниз. Найголовніше – я весь час йшов за групою людей, як тільки відбивався, приходив до тупиків, повертався до групи, і ми знову йшли разом у потрібному напрямку.
Отже.
Всі воєнні дії – це, як і сказав бос, жорсткі умови договорів і санкції;
Війна – конфлікти. Як «внутрішні», так і «зовнішні»;
Мужик, який дав ключ босу – як згодом виявилося, чиновник високого рангу, і він допоміг йому обійти «всі підводні камені», так би мовити;
У будь-якому разі, для боса – це допомога, за допомогою якої можна досягти бажаного, отримати результат;
Фото потопленого корабля – нагадування про те, що ризик, пов’язаний з порушенням якихось правил, загрожує наслідками;
Йти за групою в адміністративній будівлі – бути в групі людей з адміністрації;
Той факт, що бос на всю війну дивився збоку і не відчував жаху бомбардування, говорить про те, що його це не торкнеться, і пройти до кінця без втрат буде можливим;
Двері з тильного боку – «прихований» вхід. У боса були зв’язки, які він публічно не демонстрував, але протягом всієї роботи на об’єкті – підтримував;
Дощового квітневого ранку я йшов від станції метро до офісу. До початку робочого дня залишалося двадцять хвилин. Ще встигаю. Поруч загальмував службовий мерс і з нього вийшов бос :
– Привіт, контактере! Як воно?
-Дякую, все добре!
-Чек отримав?
-Так, дякую!
-Я думав, ти поїдеш кудись або свій бізнес відкриєш.
-Ні, я поки з вами. Мені ще не час.
-Впевнений?
-Так, мені сон приснився.
Бос засміявся :
-Тоді, гаразд. Бувай! Підвезти?
-Ні. Я пішки. Мені тепер теж дощ подобається.
