Угода з артефактом: таємниця шкатулки і ціна вибору
Наймістичніша частина книги заснована на реальних подіях, які сталися з людиною, що отримала доступ до артефакту. Що це було — гра уяви чи справжнє втручання — залишається загадкою. Але те, що сталося потім, змінило її життя назавжди. Авторка зберегла цю історію в тому вигляді, в якому вона була розказана, щоб кожен читач міг зробити свій висновок.
Розділ 2. Глава 3
Після вчорашніх подій, які поки не мали жодних наслідків, світовідчуття змінилося докорінно. Аж ніяк інакше.
Цілковито поглинутий станом нового буття, Олексій всерйоз не замислювався над тим, чи приймає він «приховані правила». Звісно, він згадував про те, що йому треба вирішити для себе — згоден він на «кота в мішку» чи ні, але відчуття відмовитися від такого шансу — навіть не виникало. Він готовий був і на більше, ніж ця умовна невідомість.
Чому?
Тому що життя таке, що коли ти підписуєш контракт із жорсткими, часом безглуздими умовами, які «сторони» беруть на себе, після десяти сторінок, списаних дрібним шрифтом, є один маленький пункт – «форс-мажорні обставини». І навіть якщо тобі пообіцяли мед із шоколадом, а ти підстрахувався найнемислимішим чином, з безглуздої і дивної причини може настати той самий «форс-мажор».
То яка різниця? Якщо, справді, для нього може все змінитися, і він не буде себе, нарешті, вважати лузером. Як і невідомий нікому капітан з Фурією на носі корабля, він відчував, що готовий на все «за» і «проти». Він знав це ще до моменту зустрічі в барі. Він був готовий на все. Занепокоєння викликав лише той факт, що він зможе завдати болю або страждань близьким людям.
Усю решту ночі пульсуюча у скронях кров не давала заснути. І лише під ранок Олексій стулив очі й побачив сон.
Уві сні він ішов кам’янистою дорогою, зовсім один. Облізна рослинність місцями створювала видимість польової трави. Ішов він довго і, нарешті, побачив попереду, що дорога упирається у величезні ворота — двостулкові з високим проємом. І ворота ці були, ж бо, ні до села, ні до міста. Самі по собі стояли на дорозі та й усе тут.
Але, як тільки підійшов він до них, ворота широко розчинилися, і Лешко побачив перед собою залиту сонцем долину. Він опустив очі й побачив поріг воріт, схожий на високу сходинку. Далі дорога так само продовжувалася і вела до річки в руслі долини. Але сама дорога була піщано-золотою і рівною.
У піску борсалися горобці, збиваючи хвостами пил і невгамовно цвірінькали. Деякі, наче дражнячи, підлітали майже до самого порогу, верещали щосили, і відлітали назад, але у ворота на бік Олексія так і не залітали. Ніби боялися залишитися «не на тому» боці.
Олексій обернувся, подивився востаннє на сумний сірий степ, сірі похмурі хмари і ступив через поріг.
Наступної миті на нього налетів порив вітру, бризки річкової води й оглушливий гудок пароплава. Річкою пливла «Чарівниця», а на верхній палубі стояла дівчина у світлій сукні й відчайдушно махала йому рукою. Льошка захлинувся від такого «пориву» і прокинувся.
Форум снов - обсуждение онлайн
Практика осознанных сновидений В нашем канале Телеграм
Развить свои сверхспособности
Увесь залишок дня він раз у раз поглядав на годинник. Як завжди буває, час тягнувся повільно. Нарешті годинник пробив сім, і Олексій кулею вилетів за двері. Півтори години на дорогу – рівно стільки було потрібно, щоб доїхати за вказаною на візитівці адресою.
За чверть до дев’ятої він, переступаючи з ноги на ногу, дивився на двері квартири. Масивні й добротні, вони нагадували радше браму в фортецю, ніж двері до квартири. Ще раз глянувши на годинник, Олексій вирішив дочекатися призначеного часу й улаштувався на сходинках.
У під’їзді було тихо. Навіть із інших квартир не долинало звуків. Лише голуби, перелітаючи з місця на місце, намагалися вмоститися на нічліг на величезних підвіконнях вікон під’їзду й порушували тишу. Льошка не хотів більше ні про що думати й розмірковувати. Він стежив, як дитина, за секундною стрілкою, відлічуючи кожну хвилину.
Рівно о дев’ятій почулися кроки й звук поворотів замка. Ті самі двері відчинилися. Льошка підскочив і втупився у височезного худого чоловіка, що з’явився в отворі дверей.
— Ви Олексій? – мовив велетень.
— Так.
— Вам просили передати.
Велетень простягнув у руки Льошці темно-зелену нефритову шкатулку у вигляді слона.
— Візьміть. Це вам. Усе всередині. Анрес скоро з вами зв’яжеться.
Двері зачинилися. Кроки в квартирі швидко затихли.
— Всередині. Анрес зв’яжеться…, — повторив Олексій. Він тримав скриньку і не вірив своїм очам.
— А як він зі мною зв’яжеться? Я навіть свого телефону йому не дав?
Він було підняв руку до дзвінка, але передумав, надряпав номер стільникового на маленькому аркушику з блокнота і засунув у дверну щілину.
Як він спустився, вийшов з під’їзду і сів за кермо автомобіля, Лешка не згадав би нізащо. Приємний літній вечір опускався все нижче й нижче на місто. Віяв вітер через відчинене бокове скло – він же. На вулицях кварталу не було метушні. Мало було людей і транспорту. Якось дивно спокійно було все навколо.
На наступному перехресті просто посеред дорожньої розв’язки стояв трамвай.
— Застряг, рогатий, — пробубонів собі під ніс Олексій, і став об’їжджати його на маленькій швидкості.
Цієї самої хвилини зверху на дах автомобіля щось упало, і з усіх боків посипалися іскри. Звук електричних розрядів був останнім, що почув так нічого й не зрозумілий Лешка.
Далі буде…
Продовження книги в розділі “Архів гіпнотерапевта”
Завантажити додаток Щоденник Снів
Про книгу та проєкт
Історія цієї книги розпочалася з архіву сеансів гіпнозу, який вів гіпнотизер-самоук ще в сімдесяті роки минулого століття. Його записи, що зберігалися понад двадцять п’ять років, випадково опинилися у дипломованого терапевта, який використовує прогресивний гіпноз у своїй роботі. Архів являв собою вісім років спостережень, тоді як у нашій країні такі практики ще тільки починали розвиватися.
Архів потрапив до терапевта через дівчину, яка виявила його у спадковій квартирі. До записів додавалася інструкція, яка приписувала продовжувати розпочату роботу. Протягом чотирьох років було проведено понад сімдесят сеансів, під час яких учасники занурювалися у свої минулі життя та в стан між життями.
Те, що вдалося з’ясувати в процесі цих досліджень, виявилося важливим для розуміння глибинних процесів життя. З дозволу спадкоємиці всі записи були передані автору. Виявилося, що кожен крок людини вже зумовлений, кожне рішення має значення, а все, що відбувається з нами — це одна з безлічі реальностей.
Авторка використала архівні дані, щоб створити художній твір, доповнивши його персонажами та сюжетними ходами. При цьому цінність оригінальних подій, описаних в архіві, була повністю збережена.
З цієї книги розпочалося створення проєкту з дослідження снів. Сьогодні він являє собою аналітичну платформу, засновану на тисячах снів учасників, їхніх здійснених снів і сталих зв’язків між символами та реальними подіями.
